Дмитро Андрійович Крюченков — заслужений працівник промисловості Української РСР, який зробив значний внесок у розвиток промислового потенціалу міста Костянтинівка, Донецької області, України.
Михайло Петрович Бедлюченко – сталевар мартенівського цеху заводу ім. Фрунзе, удостоєний звання заслуженого металурга УРСР у 1967 році за визначні досягнення у металургійній промисловості.
Олексій Петрович Слюсар — бригадир комплексної бригади тресту «Костянтинівпромбуд», який зробив значний внесок у розвиток будівельної галузі міста Костянтинівка, Донецької області, Україна.
Олександра Семенівна Бобильова — ветеран праці заводу «Скловиробів» у місті Костянтинівка, Донецької області, Україна, удостоєна звання почесного громадянина міста за багаторічну сумлінну працю та внесок у розвиток промисловості.
Петро Костянтинович Васюшкін (9 грудня 1881-18 листопада 1974) - перший директор Пляшкового заводу в Костянтинівці, Донецька область, Україна. Народився в Костянтинівці, з 1924 року очолював завод, пропрацювавши на цій посаді понад 10 років, зробив значний внесок у розвиток скляної промисловості міста.
Григорій Якович Слабун (15 листопада 1918—невідомо)—скловар Костянтинівського заводу «Автоскло», удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці за видатні досягнення у виробництві та внесок у розвиток скляної промисловості.
Борис Наумович Донцов (1911—дата смерті невідома)—учасник Великої Вітчизняної війни, педагог, директор школи №27 у Костянтинівці, Донецька область, Україна. За значний внесок у освіту та розвиток міста удостоєний звання почесного громадянина Костянтинівки.
Герой Соціалістичної Праці. Депутат Костянтинівської міської ради. Маркілюк Леонід Петрович народився 6 травня 1930 року у с. Ізабелівка Вінницької області. У 1931 р. батьки переїхали до м. Костянтинівку. Як багато дітей війни, Маркилюк Леонід Петрович трудовий шлях почав з ФЗО. Закінчивши його, він почав працювати токарем на заводі ім. Фрунзе.
— директор совхоза «Берестовой». Герой Социалистического Труда. С 1932 года работал зоотехником в совхозе «Берестовой» Константиновского района. После начала Великой Отечественной войны руководил эвакуацией совхоза.
Мацько Андрей Гордеевич — заслуженный врач Украины. Награжден ореном Красной Звезды, медали «За боевые заслуги», «За оборону Москвы», «За победу над Германией». Родился Мацько Андрей Гордеевич 24 ноября 1897 года в селе Великий Киевской области в крестьянской семье.
За отличие в боях за освобождение Донбасса и города Константиновки Безнощенко Михаил Захарович награжден орденом Суворова II степени, Почетный гражданин города Константиновки с 1962 года. В свое время Безнощенко Михаил Захарович часто бывал в нашем городе. Почти ни один крупный юбилей в жизни Константиновки не обходился без Безнощенко Михаила Захаровича
Павло Опанасович Горбачов (нар. 1905 року) — видатний діяч промисловості, який зробив значний внесок у розвиток міста Костянтинівка, Донецької області, Україна. З 1953 по 1965 роки він обіймав посаду директора заводу «Укрцинк», де виявив себе як ефективний керівник та організатор
Сергій Трифонович Бєліков (12 грудня 1921—25 серпня 1995)—старший апаратник Костянтинівського хімічного заводу, удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці за видатні досягнення в хімічній промисловості.
Командир ланки 312-го штурмового авіаційного полку 233-ї штурмової авіаційної дивізії 4-ї повітряної армії 2-го Білоруського фронту, лейтенант. З 1930 року Олов'янніков Микола Юхимович жив у селищі Костянтинівка, нині місто Донецької області України. Закінчив 8 класів та аероклуб.
Корсун Микола Нестерович - командир ескадрону 58-го гвардійського кавалерійського полку 16-ї гвардійської Чернігівської кавалерійської дивізії, сформованої в грудні 1941 року в місті Уфі, як 112-а Башкирська кавалерійська дивізія, 7-го гвардійського кавалера старший лейтенант.
Парк культури «Ювілейний» з моменту свого заснування у 1972–73 роках. став одним із улюблених місць дозвілля городян. Дорослих та дітей приваблювали сюди атракціони. Вони викликали захоплення, нові відчуття, являли собою досягнення техніки. Головним, затребуваним і захоплюючим, можна назвати колесо огляду або як його ще називали в народі — чортове колесо — з висоти якого відкривалася панорама міст
