Історія центрального парку культури та відпочинку (Костянтинівка)

1960-1970 роки минулого століття. У лівобережній частині міста будується проспект Ломоносова разом із площею Перемоги, що входять до комплексу, і бульваром Космонавтів. Будуються вони за прогресивними на той час канонами містобудування як центром міста.

У комплексі і масштабний сучасний парк – центр розваг, спорту та дозвілля для городян.

З моменту появи Центральний парк культури та відпочинку (скорочено ЦПКіО) «Ювілейний» став одним з улюблених місць відпочинку мешканців Костянтинівки.

У далекому вже сьогодні 1966 було закінчено його проектування. Закладено у 1972 році, а через рік-два розпочав свою роботу.

На площі 203 гектари, здебільшого поступово засадженою деревами, розташувалися десять атракціонів, танцювальний майданчик, читальний зал, кафе «Відпочинок», літня естрада, фонтан. До комплексу входили новий стадіон «Автоскло» (відкритий раніше – у серпні 1958 року), міський пляж та човнова станція на березі водойми.

Сюди приходили сім'ями, компаніями. Дуже любимо парк дітьми та закоханими. Особливо жваво тут було у вихідні та свята.

У тому числі, дорослих та дітей приваблювали сюди атракціони. Вони викликали захоплення, нові відчуття, являли собою досягнення техніки. Детально зупинимося на атракціонах парку.

Звичайно ж, серед найзатребуваніших і захоплюючих можна назвати колесо огляду або як його ще називали в народі - чортове колесо - з висоти якого в різні боки відкривалася панорама міста. Воно через свої розміри виступало і орієнтиром для парку.

Мало хто знає, що таких в історії нашого парку було два. Перше встановлено між 1972 та 1975 роками. Колеса змінили одне на інше, на той час новіше, десь у 80-х, тоді ж загалом оновилася і вся лінійка атракціонів парку. Деякий час «колеса» стояли одночасно, поряд, потім перше з них (мається на увазі за часом встановлення) було розібрано.

Колеса за принципом однакові, відрізняються деталями конструкцій, перше було дещо меншим у розмірах. Гондоли для пасажирів різні. Серед дітей ходила «страшилка» про те, що на самому верху «колеса» можна застрягти і тоді ніхто тебе не зможе зняти.

Фото: Два колеса одночасно

Не менш популярним атракціоном були «Веселі гірки». Кольорова змійка спритно бігала на монорейці, в різному відрізку свого замкнутого кола, що відрізнялося висотою. Чим вище «гірка», тим сильніше враження та адреналін у публіки. І сьогодні цей атракціон, як і «колесо», залишається у строю.

Фото: "Веселі гірки" у наші дні

Ланцюжна карусель «Вітерець» так само мала попит. Ноги просто злітали. Крики та верескування тут звучали постійно, адреналін розбурхував (на верхньому фото у правому кутку парку). Близько до неї за концепцією була і «Ромашка», але на жорстких кріпленнях та з подвійними сидіннями.

Знамениті «човники», які потрібно було розгойдувати самостійно. Гальмувати – чіпляючись за спеціальну підняту підставку внизу. Деякі підлітки намагалися розгойдати її «до стуку», що вважалося дуже сміливо. Однак за правилами експлуатації та техніки безпеки це небезпечно. «Човники» це, мабуть, єдиний атракціон, який зберігся до нашого часу із самого першого складу (на великому фото). Не забували і про найменших. Карусель для малюків (одна з перших у парку): сама платформа була дерев'яна, ракети, літаки, машини та мотоцикли – металеві. Збереглася фотографія, зроблена з «Колеса огляду». Я на такий ще встиг покататися у відповідному віці.

Трохи згодом для найменших встановили атракціон «Юнга». Довгий кораблик плавав по колу, характерно погойдуючись ніби розсікаючи хвилі. Він і сьогодні продовжує працювати.

Фото: У парку на свято, кінець 80-х – початок 90-х

У парку та на стадіоні традиційно проводилися багато міських свят.

Щорічне святкування Дня міста встановили у 1984 р. – це третя субота вересня, а наступного дня – у неділю – проводився святковий ярмарок. 15 вересня 1984 року відбулося перше святкування. Тоді в пресі наголошувалося: «Цей день увійде до біографії індустріальної Костянтинівки особливим рядком. Вперше ми проводимо День міста, відзначаємо свято, яке буде завжди з нами, яке стане традиційним. І хоча в жодному з календарів не зустрінеш згадки про цю подію, для всіх нас, константинівців, День міста стане ще однією важливою віхою, за якою ми вимірюватимемо свої переваги у суспільно-політичному та трудовому житті, у соціальному розвитку». З цього часу «День міста» стали відзначати ярмарками ремесел, театралізованими ходами, оглядом спортивних здобутків та талантів, високопродуктивною працею. Йому типово передували Дні заводів, свята вулиць.